Пасхальне нічне богослужіння в православному храмі в Лісабоні — це не просто служба, а справжня зустріч із дивом. Я й досі під враженням від тієї неймовірної атмосфери, яка панувала тієї ночі. Все навколо дихало світлом, любов’ю та благодаттю. Здавалося, небеса відкрилися, щоб ми могли доторкнутися до вічності. Храм був наповнений людьми — і постійними парафіянами, і тими, хто прийшов уперше, хто просто шукав тепла й сенсу. Але того вечора ми всі були однією родиною. У темряві ночі, при світлі свічок, кожна молитва звучала особливо трепетно, особливо глибоко. У цей момент зникає все земне — залишається лише Христове світло, яке осяює кожного з нас зсередини. Отець Віталій провів службу надзвичайно красиво й проникливо. Його голос лунав з особливою силою, а молитви були настільки щирими, що неможливо було стримати сліз. Було відчуття, що сам Христос серед нас, що Він чує кожне слово, кожне серце. Особливо зворушила молитва після хресного ходу — в ній було стільки тепла, надії та живої віри, що душа просто завмирала від захвату. Коли хор заспівав «Христос воскрес із мертвих», це був момент, який неможливо передати словами. Все навколо наповнилося світлом — не лише фізичним, а й духовним. Люди обіймалися, усміхалися, ділилися один з одним яйцями та пасками, вітали одне одного з Пасхою. У той момент я відчула: ось вона, справжня Пасха — тріумф життя, перемога любові над смертю, торжество вічності. Мені дуже хочеться ще раз потрапити до цього храму саме на Пасху. Це особливе місце й особливі люди, які роблять службу живою та справжньою. Таке не забувається. Хочеться знову стати зі свічкою серед інших людей, відчути тепло благодаті, почути живу молитву, наповнену силою та світлом. Як же приємно, що православна церква в Лісабоні настільки прекрасна, що лише заради цього варто переїхати сюди жити. Пасха в Лісабоні — це не просто спогад. Це духовний орієнтир, до якого хочеться повертатися знову й знову. 🌿 Освячення пасхальних кошиків у Лісабонському храмі відбувалося двічі: у ніч Пасхи — з 03:00 до 04:00 на площі біля храму; а також з 12:00 до 14:00 у храмі для тих, хто не зміг бути на нічному богослужінні. Це була ще одна чудова нагода поспілкуватися з отцем Віталієм, відчути тепло громади та радість свята навіть посеред дня.